Андрій Курданов

Кархівська сільрада та відомі земляки

Кархівка – центр сільської ради, якій підпорядковане село Леньків Круг. Розташована у межиріччі Дніпра і Десни, за 30 км від Чернігова і за 5 км від залізничної станції Малейки.

За переказами людей село Кархівка виникло в зв’язку з пошуками найдавнішими

людьми більш придатних умов для життя. Група давніх пересіленців опинилася в місцевості біля сучасного села Мньов, а потім пішла на схід і зупинилася над водяним потоком, який впадає в річку Пакульку і хтось з людей “прикархнув”. Звідси і пішла назва села Кархівка. Вперше згадується в писемних джерелах у 1712 р.

Неподалік від села Кархівка знаходилися село Малі Осняки, хутори Шолоховка (козачий хутір), Бриковка, Альосовка. Назви давніх населених пунктів походять від ім’я перших поселенців. У роки столипінщини (початок ХХ ст.) виник Болотний хутір, жителі якого в роки колективізації переселились до села Кархівка. Давні назви збереглися в куточках села, територія яких можливо вказує на місця розташування перших поселень людей.

До 1917 р.у селі був маєток та економія поміщика Подольського. Землями також у різний час володіли поміщики Калиновський, Посудевський, Яновський, Егермани, Комаровські.

Леньків Круг – заснован у 1925 р. з жителями села Кархівка. Причиною виникнення поселення була пожежа, під час якої згоріло 117 дворів села. Частина потерпілих поселилась на новому місці і заснувала хутір з 30 дворів.

За козацьким адміністративно-територіальним устроєм с. Кархівка у 1648 – 1782 рр. входило до складу Любецькії сотні Чернігівського полку. До 1786 р. у складі Пакульської вотчини Києво-Печерської лаври, а з 1782 р. – Пакульської волості Чернігівського повіту. З 1923 р. село центр Кархівської сільської ради Пакульського, а згодом Козлянського (з 1935 р. М.-Коцюбинського) районів. З ліквідацією М.-Коцюбинського району Кархівська сільська рада з 1963 року в складі Чернігівського району.

Відомі люди села

Посудевські – давній дворянський рід. Серед числених володінь його предстиавників був водяний млин на р. Пакулька. Згадка про маєтності на землях Пакульської волості сягає аж 1633 року. Тоді польський король Ян Казимир надає грамоту на володіння Саві Посудевському. Такі ж грамоти він мав й від короля Владислава ІV. Ці грамоти згадуються в описах Пакульського двора за 1773 та 1785 рр. За часів Гетьманщини Посудевські одержують підтвердження своїх прав на володіння від гетьманів України Івана Мазепи, Івана Скоропадського, Данила Апостола. У книзі В. Модзалевського про давні дворянські роди знаходимо відомості про Унучко-Посудевських. Представники роду приналежали до козацької старшини, а до їх володінь входили “владения бывшие под рукой любецких шляхтичей и состоящее из с. Плиохов, д. Осняки, с. Борки, с. Велички, с. Скугари и т.д.”. У с. Кархівка жили колезький канцелярист, губернський секретар Іван Петрович Посудевський (1766 - 1842) та Дмитро Петрович Посудевський (нар. 1767 р.).

Алексієнко Міна – селянка з с. Малі Осняки в 1883 р. була нагороджена Похвальним листом Міністерства Державного майна за бочарні вироби, експановані на Чернігівській сільськогосподарсько-промисловій виставці.

Шолох Петро Дем’янович (1882 – 1961) – активний учасник встановлення влади рад у селі, на початку 20-х рр. був головою Пакульського волосного ревкому.

Гребінник Юхим Васильович (1884 – 1959) – у 1936 році за трудові успіхи в колгоспі був нагороджений орденом Трудового Червоного прапора. Врятував життя дівчинці єврейці, яка малолітьньою залишилась без батьків, від переслідувань фашистських окупантів.

Носько Мино Петрович (1889 – 1937) та Олексієнко Гордій Микитович (1891 – 1959) – перші організатори господарської артілі. М.П. Носько був вбитий противниками колгоспного устрою, а Г.М. Олексієнко у 30-х рр. очолював Ковпитську МТС.

Авраменко Дмитро Данилович (1920 – 1989) – довгий час працював головою колгоспу ім. Хрущова, згодом “Шлях Ілліча”, головою Кархівської сільської ради.

Пономаренко Василь Федорович (1921 – 1993) – учасник Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр., воював під Москвою, нагороджений орденом Вітчизняної війни І ст. та медаллю “За відвагу”, приймав участь у параді Перемоги в Москві в червні 1945 р. Помер у Москві в 1993 р.

Кравченко Дмитро Максимович (1922 – 2002) – народився в с. Смолин, переїхав жити до с. Кархівка, під час Великої Вітчизняної Війни 1941 – 1945 рр. одержав три бойові ордени “Червоної Зірки”.

Капітан Чеперін – одна з вулиць села названа на честь гвардії капітана командира артилерійської батареї Чеперина Івана Степановича, який загинув при форсуванні р. Дніпро у жовтні 1943 р., а перед цим, полк в якому він служив, звільняв село Кархівка.

Рапута Микола Романович (1924 р.н.) – депутат райради, працюючи агроном колгоспу  “Шлях Ілліча” у 1961 р. був обраний делегатом ХХІІ з’їзду КПУ, обирався головою сільської ради.

Брика Григорій Маркович (1933 – 1994) – працював головою колгоспу “Шлях Ілліча” (1972 – 1993), нагороджений медаллю “За трудову доблесь” (1976), медалями виставкомів ВДНГ СРСР.

Кирильченко Олександра Іванівна (1934 р.н.) – працювала завідуючою Кархівською сільською бібліотекою, у 1967 р. стала переможцем Всесоюзного огляду на кращу бібліотеку, бібліотеці було присвоєно звання бібліотеки відмінної роботи.

Макаренко Олександр Леонович (1948 р.н.) – працював бригадиром тракторної бригади колгоспу, у 1977 р. нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора за відмінну і продуктивну роботу комбайнером зернозбирального комбайна та в 1983 р. орденом Трудової Слави ІІ ст.

Жолобецький Володимир Іванович (1950 р.н.) – полковник, працював начальником райвідділу міліції Щорсівського та Чернігівського (2004) районів.

Пономаренко Михайло Карпович (1954 р.н.) – комбайнер колгоспу “Шлях Ілліча” за трудові успіхи нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1985).

Найдьон Микола Михайлович – художник, народився у с. Кархівка.

Шолох Катерина Петрівна (10.02.1955 р.н.) – вчитель української мови та літератури, Заслужений вчитель України (2001), Кархівський сільський голова (з 2006 р.).

Семирозум Андрій Григорович (1956 - 2000) – з 9 по 21 травня 1986 р. праймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський атомній станції.

Приходько Володимир Миколайович (26.03.1959 р.н.) – народився в с. Кархівка, у 2003 р. працює завідувачем сектора Управління з питань підприємництва Секретаріату Кабінета Міністрів України.